📝

Будь-яка компанія за замовчуванням про прибуток і гроші. Але ще років 15 тому компанії Apple вдавалось підтримувати іншу ауру – про те, що її очолюють дизайнери, а не бухгалтери, і вони роблять так, як ніхто інший: красиво, стильно, якісно, з думкою про дрібниці, на які інші компанії просто не звертають увагу.

А зараз Apple, з одного боку, робить дуже класні продукти, а з іншого – вибивають з кожного, до кого можуть дотягнутись, кожний долар. На це давно скаржаться розробники, з яких Apple бере 30% за розміщення у магазині застосунків.

А тепер Apple прийшла по гроші кріейтерів, що збирають фан-бази на Патреоні.

👉🏻 Patreon: adding Apple’s 30 percent tax is the price of staying in the App Store

Детально можна прочитати по посиланню вище, але суть зводиться до того, що з листопада Apple хоче 30% з усіх підписок, що будь-хто буде оформлювати у застосунку Патреона на iOS.

Тобто хтось, наприклад, записує подкаст, а на Патреоні викладає платну версію для патронів. З листопада слухач або слухачка, що оформлює підписку у iOS застосунку, буде віддавати 30% своїх грошей компанії Apple. Тридцять відсотків за посередництво між творцем та ще одним посередником!

Творці завжди були і є однією з ключових авдиторій компанії Apple. Від музикантів до фотографів, від розробників до режисерів та сценаристів – багато хто купляв Apple не тільки тому, що вони роблять класні продукти, але й тому, що ці девайси – майже невідмінні атрибути творчої людини.

І Apple хоче відібрати 30% прибутку своєї найвідданішої авдиторії.

Можна звинувачувати бізнес-атмосферу Сполучених Штатів, де недостатньо просто заробляти мільярди, треба обовʼязково постійно зростати. Можна звинувачувати особисто Тіма Кука, який як раз той самий бухгалтер, а ніякий не дизайнер. Але правда, на мій погляд, полягає в тому, що Apple поступово перетворюється на компанію-зло.

Класно було казати «Think Different», коли Apple були андердогами. Залишитись вірними собі, коли заробляєш 100 мільярдів доларів на рік, виявилось набагато складніше.

Прочитав підсумки бігового року Дмитра Войтка й вирішив, що треба і свої написати.

Вирішив написати пост про те, що відбувалось з моїм захопленням бігом у 2015 році.

Я регулярно бігаю з вересня 2013 року. Захоплення бігом почалося з бажання більше рухатись та втратити зайву вагу, та плавно переросло у майже природну частину мене. Тепер я отримую задоволення від бігу та приємної втоми після нього, люблю розминатись перед стартом та плавно тягнути мʼязи після фінішу.

Минулого літа біговий гуру Андрій Козаченко запропонував мені стати одним з героїв його блогу про людей, що бігають. У кінці допису Андрій вдало поставив мою фразу, якій я тоді не придав особливого значення:

«Десь на горизонті є далека ціль пробігти півмарафон, до якої я повільно йду»

Зараз мені здається, що інакше й бути не могло, але саме Андрій на початку січня надіслав мені посилання на сторінку Одеського півмарафону, що запланований на 22 березня.